Після масштабних лісових пожеж, у дні задимлення або просто тихого зимового ранку в мегаполісі погодні застосунки раптом показують помаранчеву чи червону позначку з написом «якість повітря». Поруч стоїть число — п’ятдесят, сто двадцять, іноді двісті. Що воно означає, чи варто через нього скасовувати пробіжку і чому сусідній сервіс показує інше значення? Розберімося, як улаштований індекс якості повітря та як ним користуватися.
Навіщо потрібен єдиний індекс
У повітрі міста одночасно присутні десятки забруднювачів: дрібнодисперсні частинки, діоксид азоту, діоксид сірки, озон, чадний газ. Кожен має власні одиниці вимірювання та власні безпечні межі. Звичайній людині неможливо оцінити сукупний ризик, дивлячись на таблицю з мікрограмами на кубічний метр. Індекс перетворює всі ці вимірювання на одну зрозумілу шкалу з кольором і коротким описом.
Принцип розрахунку простий: для кожного забруднювача концентрацію переводять у підіндекс, а підсумковим індексом вважають найбільший із них. Тобто якщо все в нормі, але частинок у повітрі надто багато, індекс буде високим саме через них. Застосунки часто показують, який забруднювач є визначальним у цей момент.
Основні забруднювачі, що формують індекс
- частинки PM2.5 — найдрібніші, розміром до двох з половиною мікрометрів, проникають глибоко в легені та кров, походять від диму, транспорту, опалення;
- частинки PM10 — більші, переважно пил із доріг, будівництва й вітрової ерозії ґрунтів;
- діоксид азоту — продукт згоряння палива в двигунах і котельнях, характерний для великих доріг;
- озон приземний — утворюється в спекотні сонячні дні з вихлопів під дією ультрафіолету;
- діоксид сірки — ознака промислових викидів і спалювання вугілля;
- чадний газ — небезпечний у замкнутих просторах і поблизу інтенсивного руху.
В Україні в більшості міст головним винуватцем високих значень є PM2.5, особливо восени й узимку. Влітку в спекотні дні в лідери виходить озон, а на пилових бурях у степовій зоні — PM10.
Шкали: чому цифри відрізняються
Єдиної світової шкали не існує, і це головне джерело плутанини. Найпоширеніша — американська шкала від нуля до п’ятисот із шістьма кольоровими категоріями, саме її використовують більшість міжнародних застосунків. Європейський індекс має шість рівнів від «дуже добре» до «вкрай погано» і суворіші пороги для частинок. Є також національні та комерційні варіанти, які відрізняються і діапазонами, і способом усереднення.
Тому одна й та сама концентрація може виглядати як «помірно» в одному застосунку і «шкідливо для чутливих груп» в іншому. Порівнювати треба не цифри, а категорії й кольори, а ще краще — дивитися на вихідну концентрацію PM2.5 у мікрограмах. Для планування дня важливі й метеорологічні умови, адже саме вітер і опади очищують повітря: прогноз вітру й дощу для вашого міста є на https://meteo.ua, і його варто дивитися разом із показниками забруднення.
Що робити на кожному рівні
За найпоширенішою шкалою категорії та рекомендації виглядають так:
- 0–50, зелений, добре: жодних обмежень, ідеально для спорту на вулиці;
- 51–100, жовтий, помірно: для більшості людей безпечно, дуже чутливим варто скоротити тривалі навантаження;
- 101–150, помаранчевий, шкідливо для чутливих груп: людям з астмою, серцевими хворобами, дітям і літнім — менше часу на вулиці;
- 151–200, червоний, шкідливо: усім зменшити активність на відкритому повітрі, чутливим групам залишатися вдома;
- 201–300, фіолетовий, дуже шкідливо: уникати перебування на вулиці, закрити вікна, увімкнути очищувач;
- понад 300, бордовий, небезпечно: надзвичайна ситуація, залишатися в приміщенні.
Червоні й фіолетові значення в Україні трапляються нечасто й зазвичай пов’язані з пожежами на торфовищах, задимленням від лісових пожеж або сильними інверсіями в промислових містах. Жовті та помаранчеві — звична картина для великих міст у холодну пору.
Звідки беруться дані
Джерел три. Державні та комунальні станції дають найточніші вимірювання, але їх небагато й оновлюються вони не завжди оперативно. Мережі громадських датчиків, яких в Україні вже тисячі, покривають міста густо і показують дані в реальному часі, проте дешеві сенсори завищують значення при високій вологості. Супутникові й модельні оцінки заповнюють прогалини там, де датчиків немає, але мають грубу роздільну здатність.
Застосунки комбінують ці джерела по-різному, звідси ще одна причина розбіжностей. Якщо показники датчика у вашому дворі здаються дивними, перевірте вологість і туман: у сиру погоду громадські сенсори можуть «бачити» краплі як частинки. Метеорологічні спостереження з найближчої станції, зокрема вологість, вітер і видимість за попередні години, допоможуть це перевірити — вони доступні тут у вигляді таблиці.
Практичні поради
Тримайте в застосунку не лише своє місто, а й район, де працюєте чи навчаєтеся: у великих містах різниця між околицями й центром може становити цілу категорію. Плануйте пробіжки на час, коли індекс мінімальний, — у холодну пору це зазвичай день, у спекотну — ранок до прогріву. Провітрюйте квартиру, коли на вулиці вітряно, а не вранці в штиль. Під час задимлення використовуйте респіратори класу FFP2 і вище, звичайна тканинна маска не затримує PM2.5.
Висновок
Індекс якості повітря — зручний перекладач із мови концентрацій на мову кольорів і дій. Його значення залежить від шкали й джерела даних, тому орієнтуйтеся на категорію, а не на точне число. Зелений і жовтий рівні дозволяють жити звичайно, помаранчевий потребує обережності для чутливих людей, а від червоного й вище варто захищатися всім. Поєднуючи індекс із прогнозом вітру й опадів, ви зможете передбачити, коли повітря очиститься.
